Однотипні акти надання послуг — не підстава для скасування податкового кредиту з ПДВ

За результатами податкової перевірки платнику ПДВ було донараховано значну суму податкових зобов’язань із ПДВ і, звісно, штраф. За словами контролерів, платник порушив норми пп. «а» п. 198.1 ПКУ, тобто безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі документів, виписаних іншому платнику ПДВ (контрагенту). Адже, на думку податкового органу, операції з таким контрагентом фактично не здійснювалися. Роблячи такий висновок, відповідач послався на те, що платником ПДВ не надано звітів про виконання послуг із комерційного посередництва, а також отримання комерційного посередництва не мало ділової мети.

1

Складання кошторисної документації згідно вимог Настанови

Складемо інвесторський кошторис, договірну ціну контракту; згідно «Настанова з визначення вартості будівництва» (затверджена наказом Мінрегіону № 281 від 01.11.2021)

2

Акт виконаних робіт по формі КБ2 і КБ3

Акт виконаних робіт - це первинний документ підписується між Підрядником, які виконали будь-яку частину робіт за поточний місяць і Замовником.

3

Підготовка кошторисної документації для участі в тендері

Розробка кошторисної документації для участі в тендері виконується за обсягами робіт і з урахуванням вимог викладених в документації конкурсних торгів.

Щодо цього між платником ПДВ і ДФС у Черкаській області розпочалися судові розгляди. У результаті таких спорів ВАСУ все ж підтримав платника ПДВ.

В ухвалі ВАСУ від 01.03.2017 р. № К/800/33772/16 із-поміж іншого прозвучали такі висновки:

• законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або зі звичаєвою практикою;
• твердження податківців і суду апеляційної інстанції про необхідність складення звітів є надуманими, оскільки за результатами наданих послуг позивачем складено акти надання послуг, що за своєю суттю є документами, що засвідчують факт надання послуг;
• та обставина, що складені між позивачем та його контрагентом акти є однотипними, не мають змісту наданих послуг, також НЕ є свідченням нездійснення операцій загалом, з огляду на те що чинне законодавство не містить положень, які забороняли б складати однотипні акти виконаних робіт, це є звичайною практикою суб’єктів господарювання;
• ступінь деталізації опису господарської операції в первинному документі законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі сукупності документів (зокрема, договорів, додаткових угод тощо) зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.