Видача документів дозвільного характеру, не передбачених Законом, не кваліфікується як правопорушення

У зв’язку зі зверненнями представників об’єднань підприємців, бізнес-асоціацій та громадськості до Державної регуляторної служби України із запитанням про те, чому ДРС не складає протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене абзацом дев’ятим частини першої статті 166-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (видача дозвільним органом документа дозвільного характеру, необхідність одержання якого не встановлена законом) фахівці ДРС сформулювали позицію щодо цього питання.

1

Складання кошторисної документації згідно вимог Настанови

Складемо інвесторський кошторис, договірну ціну контракту; згідно «Настанова з визначення вартості будівництва» (затверджена наказом Мінрегіону № 281 від 01.11.2021)

2

Акт виконаних робіт по формі КБ2 і КБ3

Акт виконаних робіт - це первинний документ підписується між Підрядником, які виконали будь-яку частину робіт за поточний місяць і Замовником.

3

Підготовка кошторисної документації для участі в тендері

Розробка кошторисної документації для участі в тендері виконується за обсягами робіт і з урахуванням вимог викладених в документації конкурсних торгів.

На їхню думку, поєднання статті 166-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» нівелює таке правопорушення, як видача дозвільним органом документа дозвільного характеру, необхідність одержання якого не встановлена законом.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону про дозвільну систему, документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно із вимогами статті 4 Закону про дозвільну систему необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види, дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру, визначаються виключно законами.

Приписами Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», крім затвердження власне Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (далі -Перелік), визначено, що встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону; необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку.

Іншими словами, до того часу, поки документ, який визначається законом, що регулює відповідну сферу господарської діяльності, необхідний для здійснення суб’єктом господарювання певних дій щодо здійснення ним господарської діяльності або видів господарської діяльності, не внесений у Перелік, він не вважається документом дозвільного характеру і отримання його не вимагається.

Проте, існують ситуації, за яких, зокрема, органами місцевого самоврядування приймаються рішення, що передбачають отримання документів, які мають ознаки документів дозвільного характеру, але формально до таких документів їх віднести не можна (наприклад, різного роду дозволи на торгівлю (розміщення об’єктів торгівлі), дозволи на розміщення тимчасових споруд (МАФів) тощо).

Оскільки вказані випадки не охоплюються статтею 166-10 КУпАП, а саме абзацом дев’ятим її першої частини, то за сукупністю ознак вони не становлять об’єктивну сторону цього правопорушення. Складення протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні посадових осіб, які допускають такі дії, неможливе.