Адміністрування податків: нові вимоги 2017 року

Опубліковано в БУХГАЛТЕРІЇ № 1-2 (1249) від 16 СІЧНЯ 2017 року


Адміністрування податків
Борис БІДІЙ, редактор


Законом № 1797, прийнятим Верховною Радою наприкінці 2016 року, до порядку адміністрування податків внесено досить значні зміни. Деякі норми є новаціями у ПКУ. Розгляньмо ці зміни.

Електронна взаємодія

Новацією для податкового законодавства є норми ПКУ, які регулюють діяльність електронного кабінету платника податків. Відразу заспокоїмо бухгалтерів. Ці норми набирають чинності лише в місяці, що настає за місяцем введення в дію відповідного програмного забезпечення, але не пізніше 1 січня 2018 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1797). Відповідно до Закону № 1797 забезпечити розробку програмного забезпечення електронного кабінету платника податків повинен Кабмін. Він виступить як методолог електронного кабінету. Він же призначає державне підприємство, що виступатиме технічним адміністратором електронного кабінету.

Платник податків зможе самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, що відбуватиметься в електронній формі. При цьому у разі виникнення технічних проблем із електронним кабінетом платник податків зможе подати декларацію та інші документи у паперовій формі (пп.17.1.13—17.1.15 ПКУ).

Цікаво, що досвід впровадження СЕА ПДВ вочевидь навчив законодавців бути обережними. Як виявилося згодом, не все у програмному забезпеченні СЕА ПДВ працювало згідно з алгоритмом, закладеним у законі. У нормах ПКУ, що стосуються електронного кабінету, можна побачити такі терміни, як, наприклад, «методологічна помилка електронного кабінету», «технічна помилка». Тобто норми стосовно впровадження електронного кабінету передбачають, що з програмним забезпеченням його роботи не відразу все буде гаразд. При цьому нормами ПКУ прямо передбачено, що «платник податків звільняється від відповідальності у разі, коли у роботі електронного кабінету виявлена технічна та/або методологічна помилка і така помилка визнана технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або її існування підтверджено рішенням суду» (п.421.10 ПКУ).

Законом № 1797 передбачається, що за створення та функціонування інформаційних баз даних із податкових питань надалі відповідатиме Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Наявні бази даних буде передано Мінфіну від ДФС після проведення їх аудиту, що має статися до 1 липня 2017 року.

Є деякі нововведення, які вносять певну однозначність у застосування норм ПКУ. Наведемо приклади позитивних доопрацювань ПКУ. Так, вводиться норма, яка передбачає реєстрацію індивідуальних податкових консультацій, що надаються платникам податків, у єдиному реєстрі (пп.14.1.1721 ст.14 ПКУ). Вочевидь це дасть змогу уникнути ситуації надання консультацій різним платникам податків, що суперечать одна одній.

Причиною надання узагальнюючої податкової консультації додатково до узагальнення результатів індивідуальних податкових консультацій стануть також виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового законодавства (пп.14.1.173 ст.14 ПКУ). При цьому до ст.53 з 01.04.2017 р. буде внесено такі зміни: у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення останньої. Однак, якщо податкова консультація буде згодом скасована або змінена, це не звільнить платника податків від необхідності сплатити податкове зобов’язання.

Індивідуальні податкові консультації, надані платникам податку до 31.03.2017 р. (включно), звільняють платників податків від відповідальності при застосуванні їх протягом періоду  до 01.01.2017 р. (включно) (п.39 підрозділу 10 р.XX «Перехідні положення» ПКУ). З 01.01.2018 р. такі раніше надані платникам податків індивідуальні консультації не застосовуватимуться.

Також, якщо раніше ПКУ оперував лише терміном «контролюючі органи», тепер у ПКУ окремо виділяються «державні податкові інспекції» (ДПІ) з їх функціями. Головним завдання ДПІ, як заявлено в п.193.1 ПКУ, стає здійснення сервісного обслуговування платників податків, а также реєстрації та ведення обліку платників податків. Вочевидь, термін «контролюючі органи» ширше, ніж ДПІ. Такі органи, крім центрального апарату, за логікою, мають включати також об’єднані податкові інспекції, спеціалізовані інспекції великих платників податків та митні органи.

Щодо заходів, які використовувалися ДПІ для перешкоджання платникам податку в реєстрації податкових накладних, необхідно зазначити таке. Пункт 49.4 ст.49 ПКУ викладено у редакції, згідно із якою контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів. Водночас у ПКУ закладено механізм зупинення реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної. Порядок такого зупинення та відповідні критерії ступеня ризиків має розробити КМУ (п.201.16 ст.201 ПКУ).

Суттєвою зміною, внесеною Законом № 1797, є виключення із податкового законодавства розділу XVIII2. Це призведе до ліквідації податкової міліції. Це можна було б вітати у контексті реформування системи правоохоронних органів, якби життя не підказувало, що подібні зміни часто-густо призводять до невизначеності та, як наслідок, до погіршення стану речей. Бо зі змін податкового законодавства не можна зрозуміти, якій ланці правоохоронних органів, що мають повноваження досудового розслідування, передаються функції, що їх виконувала податкова міліція.

Перевірки

Новацією податкового законодавства є норма (п.76 ст.76 ПКУ), якою встановлюється, що камеральна перевірка податкової декларації (уточнюючого розрахунку) може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання (а якщо такі документи були надані пізніше — за днем їх фактичного подання). Доповнення досить суттєве, оскільки раніше таких обмежень у строках проведення камеральних перевірок законом не встановлювалось (див. Постанову ВСУ від 09.02.2016 р. № 826/3285/15)(1).

Відповідно до п.76.3, який доповнив ст.76 ПКУ, Мінфін зобов’язаний оприлюднювати на своєму офіційному веб-сайті план-графік документальних планових перевірок на поточний рік до 25 грудня року, що передує року, в якому такі перевірки проводитимуться.

Внесено зміни й до переліку підстав призначення позапланових перевірок. Деякі зміни можна розцінювати як пом’якшення режиму спілкування з платниками податків. Так, до пп.78.1.1 ст.78 ПКУ внесено зміни, відповідно до яких строк подання до ДПІ пояснень та документів на направлений запит збільшено з десяти до п’ятнадцяти днів. Такий самий строк встановлено і для випадків, визначених пп.78.1.9 ст.78 ПКУ (щодо платника податків подано скаргу про ненадання ним податкової накладної або акцизної накладної покупцю), раніше він не встановлювався взагалі.

Із податкового законодавства виключається можливість проведення позапланової перевірки на підставі постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого або прокурора. Підставою для проведення такої перевірки залишається лише рішення суду (слідчого судді).

За текстом до ПКУ внесено зміни, за якими призначати перевірку зможуть не тільки керівники контролюючого (фіскального) органу, але і їх заступники або «уповноважені особи».

Окремо слід зазначити зміни положень ПКУ, що регулюють процедуру відмови платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Акт про таку відмову згідно з новою редакцією п.81.2 ст.81 ПКУ слід складати невідкладно у разі відмови платника податків допустити перевіряючих до проведення перевірки у своєму приміщенні. Цією нормою врегульовано і подальші взаємовідносини перевіряючих і платника податків: складання протоколу, викладення зауважень до нього, дії перевіряючих у разі, коли платник податків відмовляється від отримання акта та/або надання письмових пояснень до нього.

Важливим є доповнення п.83.1 ст.83 ПКУ (матеріли, які є підставами для висновків під час проведення перевірок) такими документами, як «податкові консультації», відповідно до яких міг діяти платник податків.

Фінансова відповідальність

Зазнали змін і норми, які визначають нарахування пені за порушення податкового законодавства (ст.129 ПКУ). Випадки нарахування пені контролюючим органом розподіляються на нарахування пені за результатами перевірок і нарахування пені в інших випадках. При цьому пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (раніше — з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні).


(1)Опубліковано: Бухгалтерія. — 2016. — № 14. — С.64—65 (прим. ред.).