Розрахунки через ПТКС: повертаємо гроші за товар

Опубліковано в БУХГАЛТЕРІЇ № 47 (1242) від 21 ЛИСТОПАДА 2016 року


Безготівкові розрахункиГотівкові розрахункиРРО, КОРО

Тетяна ДЕРКАЧ, редактор


Закон про захист прав споживачів(1), який регулює відносини продавця і покупця в частині повернення товару, далеко не завжди враховує вимоги інших нормативних актів. Наприклад, повернення товару незмінно пов’язано з питанням повернення грошей за нього покупцеві. А це вже та сфера, яка «підпорядковується» іншому спеціальному законодавству, зокрема, Закону про платіжні системи(2). Саме цей Закон визначає основні види і способи розрахунків, а також термінологічно описує пристрої, за допомогою яких такі розрахунки можливі.

Часто-густо під час придбання товарів покупці розраховуються не у торговому залі магазину і не платіжною карткою, а готівкою через програмно-технічний комплекс самообслуговування (ПТКС). Зокрема, такий спосіб оплати приймають багато інтернет-магазинів. Це не суперечить абзацу другому ч.1 ст.13 Закону про електронну комерцію(4), в якій визначено такі способи оплати:

  • з використанням платіжних інструментів;
  • електронними грошима;
  • шляхом переказу коштів;
  • готівкою;
  • у інший спосіб.

ПТКС належить до платіжних пристроїв, які дозволяють платнику ініціювати операцію з переказу коштів (абзац другий п.1.322 ст.1 Закону про платіжні системи). При цьому під таким переказом розуміють рух певної суми коштів для зарахування її на рахунок отримувача або видачі йому готівкою (абзац перший п.1 цієї статті).

Як свідчить практика, при використанні покупцями ПТКС у магазинів найчастіше виникають запитання, пов’язані з подальшим дотриманням норм Закону про захист прав споживача і законодавства про застосування РРО, наприклад:

  • хто має видавати покупцеві чек РРО – платіжна організація, яка приймає через ПТКС готівку від покупця для її перерахування продавцеві, чи сам продавець, що отримує безготівкові кошти від платіжної організації на свій поточний рахунок;
  • у який спосіб можна повертати покупцеві вартість повернених товарів, оплачених через ПТКС;
  • чи достатньою мірою ПТКС ідентифікує покупця, який повертає товар, оплачений за допомогою такого платіжного пристрою?

На ці запитання «Бухгалтерія» спробувала отримати відповіді у двох ключових відомств – НБУ і ДФС. Їх відповіді – про одну й ту саму ситуацію, лише нюанси освітлені різні.

Розпочнімо з аналізу листа Нацбанку. Порушена у нашому запиті й, відповідно, у відповіді банкірів проблема стосується ідентифікації платника, який купує товар з розрахунками через ПТКС. На думку НБУ, законодавство передбачає в цьому випадку формування касового документа (квитанції ПТКС). Стосовно інформації про платника Нацбанк зазначає, що вона у квитанції ПТКС має зазначатися згідно з п.1.21, 1.22 гл.1 р. IV Інструкції № 174(4). У цій Інструкції є два пункти, в яких НБУ встановлює вимоги до реквізитів:

  • для касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв (до яких належить і ПТКС), – п.1.19 гл.1 р. IV Інструкції № 174;
  • для квитанцій/чеків банкоматів, що формуються з використанням платіжних пристроїв за результатами операцій з приймання готівки для зарахування її суми на рахунки без застосування електронного платіжного засобу, – п.1.21 гл.1 р. IV Інструкції № 174.

У першому випадку інформація про платника не згадується, у другому – згадується як обов’язковий реквізит.

Проте за фактом далеко не усі ПТКС готові технічно до ідентифікації платника в самому прямому сенсі цього слова – за ім’ям-прізвищем (адже, як уже зазначалося, не йдеться про застосування електронного платіжного засобу, за допомогою якого відбувається беззастережна ідентифікація платника). Часто-густо під платником розуміють особу, яка уклала договір, на виконання якого здійснюється переказ коштів через ПТКС (наприклад, якщо йдеться про поповнення рахунку, то як платник у квитанції ПТКС зазначатиметься власник мобільного телефону). Таким чином, на думку НБУ, якщо через ПТКС провадиться оплата вартості товарів (послуг), то цей платіжний пристрій має бути налаштований на введення певних персональних даних платника.

І тут ми змушені звернутися до Положення 13(5), яким визначено форму і зміст розрахункових документів. Вимоги до фіскального касового чека за операціями приймання і переказу готівкових коштів через ПТКС встановлено  р.VI зазначеного Положення. Пункт 2 цього розділу з-поміж обов’язкових реквізитів такого чека (форма № ФКЧ-3) не згадує дані про платника. Однак там зазначено, що якщо правилами (регламентом) отримувача платежу передбачено більш повну ідентифікацію платника, у формі № ФКЧ-3 дозволяється друкувати необхідну ідентифікаційну інформацію (ПІБ, номер договору, реєстраційний код тощо). Отже, інформація про платника у фіскальному чеку ПТКС є реквізитом допустимим, але не обов’язковим.

Навіщо потрібна така інформація? Річ у тім, що Закон про електронну комерцію вимагає від фізособи-покупця надання продавцю інформації про себе, необхідної для вчинення електронного правочину (ч.4 ст.8). Як відомо, оплата товару може замінювати собою укладення електронного договору. А ось ч.5 ст.13 цього Закону й зовсім вимагає повернути таку оплату, якщо покупець не надав про себе інформацію, визначену в пропозиції укласти електронний договір. Нацбанк стосовно цього зазначає, що у такому випадку усе залежить від того, які умови укладення правочину прописано в електронному договорі.

Крім того, НБУ зауважив, що операції з внесення готівки через ПТКС для подальшого її переказу отримувачу належать до готівкових розрахунків. Це важливо в контексті іншого питання – чи вважатиметься така операція (і для кого) розрахунковою в розумінні Закону про РРО. І тут варто зазначити таке. Згідно з абзацом третім п.2 ст.9 Закону про РРО однією з операцій, які потребують проведення її через РРО, є операція комерційних агентів банків і небанківських фінустанов з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС. Дійсно, усі ПТКС працюють на підставі ліцензії НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків. Таким чином, розрахункова операція у розумінні Закону про РРО буде саме у такого ліцензіата – власника ПТКС. Далі така готівка зараховується на рахунок отримувача у безготівковій формі.

Тут переходимо до листа фіскальної служби, яка вкотре заявляє, що в такій ситуації отримувач-продавець також має сформувати і видати покупцеві чек РРО. Проте, як уже зазначалося, розрахунковою ця операція буде лише для суб’єкта господарювання, який через ПТКС приймає готівку для подальшого переказу. Для цього ПТКС і формує той самий фіскальний касовий чек. А для отримувача коштів (інтернет-магазину) одержання безготівкової оплати від платіжного посередника не є розрахунковою операцією в розумінні цього терміна з абзацу четвертого ст.2 Закону про РРО, оскільки кошти надходять не від покупця. Усі ці міркування приводять фахівців до цілком логічного висновку: розрахунковим документом, що підтверджує оплату товару, на підставі якого покупець може його повернути продавцеві, є саме чек ПТКС за формою № ФКЧ-3(6). Цей документ передбачає повний опис проведеної операції, включаючи назву товарів (послуги). Це допустимий додатковий реквізит чека для проведення операцій з оплати товарів (послуг). І якщо він передбачений правилами (регламентом) отримувача коштів, то, на думку автора, такий отримувач може обійтися без роздрукування чека РРО покупцеві. Проте, як бачимо, на сьогодні фіскали непохитні.

Але один висновок, зроблений ДФС у листі, все-таки можна вважати корисним: якщо покупець оплачував товар за допомогою ПТКС, то йому можуть повернути гроші за повернений товар як в готівковій, так і у безготівковій формі. Це зручно у випадках, якщо інтернет-магазин знаходиться в іншому місті, і за готівкою за місцем розташування самого магазину покупець не поїде. Вочевидь порядок повернення вартості товару на рахунок покупця визначатиметься правилами такого інтернет-магазину.

По суті, ця ситуація є дзеркальним відображенням операції з повернення коштів при оплаті товару платіжною карткою. У тому разі ДФС категорично наполягає на «симетричності» платежів: карткою оплатили – на картку й повертайте. А ось НБУ висловив ліберальнішу і логічнішу позицію(7): у цьому випадку повернення грошей може здійснюватися як завгодно – хоч готівкою, хоч на картку.


(1)Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону від 01.12.2005 р. № 3161-IV) (прим. ред.).

(2)Закон України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (прим. ред.).

(3)Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію» (прим. ред.).

(4)Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 01.06.2011 р. № 174 (прим. ред.).

(5)Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну України від 21.01.2016 р. № 13 (прим. ред.).

(6)Докладніше див.: Алієв Т. Безготівкові розрахунки інтернет-магазину: хотіли як краще, а вийшло як завжди // Інтернет-торгівля: облік у продавця і покупця: Збірник систематизованого законодавства. – 2016. – Вип.5. – С.110–114 (прим. ред.).

(7)Див. лист від 12.10.2016 р. № 57-0002/84778. Опубліковано: Бухгалтерія. – 2016. – № 44. – С.59 (прим. ред.).