Ничего не дам, или Способы непредоставления документов

Опубликовано в БУХГАЛТЕРИИ № 14 (1261) от 3 АПРЕЛЯ 2017 года


Администрирование налоговПредпринимательская деятельность
Олег ЮДИН, адвокат


Ранее на страницах БУХГАЛТЕРИИ на конкретных примерах были рассмотрены способы противодействия вызовам на допросы(1). Теперь же проанализируем не менее популярный способ давления на бизнес — истребование документов Службой безопасности Украины (СБУ). Отметим, что о теоретической основе такого противодействия мы уже говорили(2). В этой статье уделим внимание примерам из реальной жизни, которые будут хорошим дополнением к теории. И, что немаловажно, эти методы защиты также пригодятся и в противостоянии с другими правоохранительными органами.

Весомый аргумент — «разведка»

Рассмотрим ситуацию, когда СБУ, используя общие нормы законодательства, предприняла попытку получить копии документов у органа местного самоуправления. Для этого на официальном бланке был оформлен запрос (см. рис.1). И пусть читателей не смущает тот факт, что в этот раз адресатом стал не субъект предпринимательства. Методы и приемы, как известно, применяются отработанные. Их-то мы и будем изучать.

Как и в предыдущей публикации, уважая право лиц на конфиденциальность, в предлагаемых далее для ознакомления документах автором были заретушированы их данные, точные названия ведомств и адреса отправителей и получателей. Основное, что представляет практический интерес, — это содержание, а оно оставлено без изменений.

Оставлять без ответа такой запрос, конечно же, не следует. Поэтому после консультаций с адвокатом в адрес ведомства, направившего письмо, был отправлен вот какой аргументированный ответ (см. рис.2).

Управління Служби безпеки України

в ___________________________ області

_________________ міжрайонний відділ

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення роз­відувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.

Завданнями контррозвідувальної діяльності є:

  • добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;
  • протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;
  • розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.

Крім того, ст.7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» встановлює: функції органів, підрозділів та співробітників Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяль­ність, визначаються Законом України «Про Службу безпеки України».

Для виконання визначених законом завдань та за наявності підстав, передбачених статтею 6 цього Закону, в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право, з-поміж іншого, витребовувати, збирати і вивчати, за наявності визначених законом підстав, документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їх доходів для попередження і припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань на державну безпеку України.

Таким чином, норма п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», на яку є послання у листі, містить лише загальні положення та не є підставою для надання вам документів, оскільки не встановлює нашого обов’язку надавати вам документи та процесуального порядку ваших дій.

Порядок витребування документів встановлено ст.159 КПК(3) України, у якій зазначено таке:

«1. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення.

2. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду».

Враховуючи викладене та зважаючи на норми ст.19 Конституції України, ми не маємо законного права надати вам документи на підставі вашого листа.

З повагою, _______________________

 

Таким образом, запрос из СБУ не был проигнорирован. Однако СБУ в данном случае получила отказ, аргументированный нормами действующего законодательства, которые непосредственно касаются функций этого государственного органа.

«Таинство» уголовного производства

А теперь рассмотрим ситуацию, когда СБУ истребовала документы от коммерческого предприятия в рамках уголовного производства, но с грубым нарушением компетенции на осуществление такого производства.

Предприятию был направлен следующий запрос (см. рис.3).

После детального изучения полученного письма в СБУ был отправлен ответ следующего содержания (см. рис.4).

Получается, что запрос, как и в предыдущем рассмотренном случае, также не был проигнорирован. На него предоставлен ответ, в котором ведомству был изложен аргументированный отказ, подкрепленный ссылками на нормы законодательства.

Управління СБУ в ___ області

Слідчий відділ

ТОВ «______________________»

Нами отримано ваш лист від 30.11.2016 р. № _____, в якому з посиланням на те, що УСБУ в _____ області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №_______ від ___ року за ознаками кримінального право­порушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, міститься прохання надати засвідчені копії деяких документів.

Уважно вивчивши зазначений лист, звертаємо увагу на такі обставини.

Відповідно до положень ст.7, 9 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить принцип законності. Згідно з цим принципом під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.2 ст.216 КПК України слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 201, 258—2585, 2651, 305, 328, 329, 330, 3321, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Як бачимо, здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених ст.364 КК України, не включено до повноважень СБУ.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження, збирання доказів тощо органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст.9 КПК України, та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст.2 КПК України.

Як встановлено ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні від 28.06.2016 р. № 12016160490005709 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, УСБУ в Одеській області вийшло за межі визначеної законом компетенції та діє не на підставі закону, а посадові особи, які здійснюють таке кримінальне провадження, вчиняють посадовий злочин.

Наведене унеможливлює виконання ваших вимог про надання копій документів, оскільки вони є незаконними.

З повагою, директор ТОВ «_____»

Отметим также, что верность правовой позиции, изложенной в ответе предприятия, подтверждается также и письмом Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел от 13.09.2016 г. № 9-2388/0/4-16. Это письмо было адресовано руководителю Специализированной антикоррупционной прокуратуры. В нем разъяснены отдельные вопросы, связанные с процессуальными последствиями нарушения правил подследственности во время досудебного расследования.

В частности, в этом письме указано: «…проведение досудебного расследования уголовного производства, в частности, проведение отдельных следственных (разыскных) действий, мероприятий обеспечения уголовного производства и др. органом, к компетенции которого согласно процессуальному законодательству не отнесено его осуществление, нарушает общие принципы законности осуществления уголовного производства, закрепленные в ст.9 Уголовного процессуального кодекса Украины (УПК), и исключает возможность выполнения задач уголовного производства, определенных в ст.2 УПК. Согласно требованиям ч.1 ст.9 УПК во время уголовного производства суд, следственный судья, прокурор, руководитель органа досудебного расследования, следователь, другие служебные лица органов государственной власти обязаны неукоснительно соблюдать требования Конституции Украины, УПК, международных договоров, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины, требований других актов законодательства. В ст.216 УПК определена подследственность органов досудебного расследования. Таким образом, законодательное разграничение подследственности между различными органами досудебного расследования определяет распределение предоставленных уголовным процессуальным законом полномочий таким органам. Учитывая приведенное, стоит отметить, что в соответствии с положениями п.2 ч.3 ст.87 УПК недопустимыми признаются доказательства, полученные после начала уголовного производства путем реализации органами досудебного расследования или прокуратуры своих полномочий, не предусмотренных этим Кодексом, для обеспечения досудебного расследования уголовных правонарушений».

Остается лишь надеяться, что судебная власть будет последовательной и поддержит данную правовую позицию и в судебных решениях.

Но вернемся к рассматриваемой ситуации.

Спустя месяц после того, как предприятие отправило в адрес СБУ свой отказ в предоставлении документов, пришел повторный запрос. Он прекрасно иллюстрирует, что для достижения своих, пусть и незаконных, целей СБУ готова прибегнуть к любым методам давления. Из текста письма (см. рис.5) хорошо видно, что ведомство, с одной стороны, пытается дискредитировать юриста, готовившего ответ на запрос, а с другой стороны, пытается запугать руководство предприятия возможным допросом. Кроме того, СБУ считает, что никто не вправе давать оценку законности или незаконности ее действий.

При ознакомлении с этим письмом автора особенно удивила фраза «Дату и час прибуття прошу Вас узгодити за контактним номером телефону ____». То есть СБУ, в нарушение порядка, определенного нормами УПКУ, предложила директору предприятия самостоятельно позвонить и узнать дату своего допроса. А ведь порядок вызова на допрос урегулирован этим Кодексом. В частности, согласно положениям ч.1 ст.135 УПКУ лицо вызывается путем вручения повестки. Содержание повестки должно соответствовать требованиям закона, а именно ч.1 ст.137 УПКУ, которой определены ее обязательные реквизиты. А ч.8 ст.135 этого Кодекса предусмотрены сроки, в которые лицо должно получить повестку о вызове или быть уведомлено о нем иным путем(4).

Несмотря на все «устрашения», изложенные ведомством в повторном письме, было принято решение не давать документы и не звонить. Вместо этого был подготовлен новый аргументированный ответ (см. рис.6).

Управління СБУ в______ області

Слідчий відділ

ТОВ «____________»

Нами отримано ваш лист від 20.12.2016 р. № ____, в якому ви, посилаючись на те, що УСБУ в _______ області проводить досудове слідство у кримінальному провадженні від 28.06.2016 р. № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, просите надати засвідчені копії деяких документів.

Крім того, ви зазначаєте, що ми позбавлені права надавати оцінку законності чи незаконності ваших дій.

Уважно розглянувши зазначений лист, вдруге звертаємо вашу увагу на такі обставини.

Відповідно до положень ст.7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить принцип законності, згідно з яким під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.2 ст.216 КПК України слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст.109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 201, 258—2585, 2651, 305, 328, 329, 330, 3321, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України.

Як бачимо, здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених ст.364 КК України, не віднесено до пов­но­важень СБУ.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження, збирання доказів тощо органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст.9 КПК України, та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст.2 КПК України.

Ці доводи вже були доведені до вашого відома, але жоден з них не був вами спростований.

Щодо вашого твердження про нібито відсутність у нас права оцінювати наявність законних підстав для ваших вимог, то звертаємо вашу увагу, що таке право нам гарантовано Конституцією України.

Як встановлено ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, стаття 60 Конституції України встановлює, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Аналогічні положення містяться і у ст.41 КК України. Крім того, ч.2 ст.41 КК України встановлено, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Тобто кожен не тільки має право, а ще й зобов’язаний перш ніж виконати будь-який наказ чи розпорядження, переконатися у тому, що вони є цілком законними, тобто видані належною особою, у межах її повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст.8 Конституції України).

Таким чином, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні від 28.06.2016 р. №_____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, УСБУ в ________ області вийшло за межі визначеної законом компетенції та діє не на підставі закону, а посадові особи, які здійснюють таке кримінальне провадження, вчиняють посадовий злочин.

Ми вважаємо ваші вимоги незаконними та такими, що утворюють склад злочину, передбачений ст.15, ч.1 ст.365 КК України, а тому такі вимоги не підлягають виконанню.

З повагою, директор ТОВ «______»

 

Результатом этой активной переписки стало то, что после отправки предприятием второго отказа прекратились попытки оказать на него давление.

Из содержания приведенных выше реальных документов отчетливо видно, что вопреки провозглашенным реформам, методы работы зачастую остаются старыми. Органы продолжают действовать по принципу «победителей не судят» и нарушают закон в погоне за документами предпринимателей. Поэтому, получив запрос о предоставлении документов, не торопитесь включать копировальный аппарат. Лучше проконсультируйтесь со своим адвокатом. Возможно, это спасет вас от многих проблем.


(1)См.: Юдин О. Никуда не пойду, или Вызов на допрос и реальные способы защиты // Бухгалтерия. — 2017. — № 10. — С.29—32 (прим. ред.).

(2)См.: Юдин О. Запросы от правоохранителей: право просить и право отказать // Бухгалтерия. — 2016. — № 46. — С.18—21 (прим. ред.).

(3)Уголовный процессуальный кодекс Украины от 13.04.2012 г. № 4651-VI (прим. ред.).

(4)Подробнее см.: Юдин О. Допрос работников предприятия: всегда ли он законен? // Бухгалтерия. — 2016. — № 47. — С.41—42 (прим. ред.).